Покої Донських козаків - Економ 5-мiсний

room-img

Площа:
43 м 2

Ліжка:
- 2 двоярусні ліжка 200х80 см
- 1 односпальне лiжко 200х80 см
- 1 диван розкладний (може використовуватись в якості додаткового місця)

У номерi:
- спальна зона
- зона вiдпочинку
- передпокій
- номер розрахований на сім'ю або компанію друзів

Вартість номера вказана за проживання до 5-ти осіб.

Оснащення номеру:

  • Кондиціонер
  • Супутникове ТБ
  • Телефон
  • Холодильник
  • Ванна кімната з душовою кабіною

Додаткові послуги (у вартості номера):

  • Тренажерний зал
  • Стоянка а/м
  • Інтернет WI-FI

Додаткові послуги (не входять у вартiсть номера):

  • Сніданок
  • Халат, тапочки

Донські козаки

Донські козаки (до́нці, донське козаче військо) — козацька спільнота (у тому числі українського походження), що сформувалася на річці Дон у XV-XVII ст.

Історична місцевість, де проживали донські козаки, відома також як Всевелике Військо Донське. Частина козаків, так само як і деякі дослідники, виділяють донських козаків в окрему східнослов'янську народність.

Передголоссям козацької доби на Доні була руська колонія Біла Вежа і далі бродництво.

1549 роком датовані скарги татарського князя Юсупа та відповідь на них Івана IV. Татарський князь скаржився на свавільства козаків, а цар відповідав: вони йому не підлягають. Юсуп в одній із скарг говорить: «козаки Севрюки, которые на Дону стоят», а в іншій згадує про те, що якісь «свавільники» поробили собі «городи» на Дону і б'ють послів.

Головне Донське військо (1570–1671) — військове державне формування на землях Донщини, визначене грамотою московського царя Івана Грозного 3 січня 1570 року. Головне Донське військо проте залишалося самостійним формуванням. До визнання московським царем, донські козаки мали старшину і центр у стані Раздорська. Грамота московського царя була важливим політичним кроком на противагу відносинам козаків з польським королем, який пов'язав Донщину з Московською державою. Грамота московського царя поклала початок приборканню донців і реорганізації вольностей на керовані свободи в устрої війська. Отаманські міста: станиця Роздори (1500-ті- 1622), станиця Монастирський Городок (1622–1637), місто Азов (1637–1642), станиця Махин Острів (1642–1645), місто Черкаськ (1645–1806), місто Новочеркаськ (1806–1920).

1671 року Головне Донське військо присягнуло на вірність московському цареві і Московській державі, втративши свою самостійність. Після присяги почали іменуватися Донським козачим військом.

У 1584 Донське військо давало присягу вірності царю Федору Івановичу. У 1612–1615 роках військо переходило з ведення Розряду в Посольський приказ і присягало на вірність Михайлу Федоровичу Романову.

У 1700 році за наказом Петра I змінили порядок збору на військовий круг, на який слід було приходити тільки станичним отаманам. До 1716 року Російська імперія вела відносини з областю Війська Донського через Посольський приказ, як зі всіма іншими самостійними державами.

У 1716 році військо Донське перейшло у ведення Урядового Сенату, в 1721 вступило у ведення Військової Колегії Російської Імперії.

Контакти

Києво-Святошинський р-н,
с. Гатне, вул. Інститутська, 103