Покої Гетьмана І. Скоропадського - Напiвлюкс

room-img

Площа:
24 м 2

Ліжка:
- 2 односпальних лiжка 200х90 см (можуть трасформуватись в 1 двоспальне ліжко)

У номерi:
- спальна зона
- зона відпочинку
- передпокій (шафа і вішалка)

Оснащення номеру:

  • Біографія історичного героя, якому присвячений номер
  • Кондиціонер
  • Супутникове + інтернет ТБ
  • Телефон
  • Міні-бар
  • Робочий стіл, стілець
  • Журнальний столик з 2-ма стільцями
  • Сейф
  • Ванна кімната з душовою кабіною
  • Халат, тапочки, міні-парфумерія

Додаткові послуги (у вартості номера):

  • Сніданок
  • Тренажерний зал
  • Стоянка а/м
  • Інтернет WI-FI

Скоропа́дський Павло́ Петро́вич (15.05.1873, Вісбаден, Німецька імперія — 26.04.1945, Меттен, Баварія)

Скоропадський Павло Петрович — український громадський та політичний діяч, військовик, за правом народження носив князівський титул. Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер армії Російської імперії.

Гетьман Української Держави (29 квітня — 14 грудня 1918). Один із лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху.

1886 року Павло вступив до Петербурзького Пажеського корпусу, успішно закінчив його у 1893 році.

22 січня 1917 року приймає командування 34-м армійським корпусом, який розташовувався на теренах України.

16-17 жовтня 1917 року на з'їзді Вільного козацтва у Чигирині делегати від п'яти українських губерній і Кубані обирають отаманом Вільного козацтва.

У середині березня 1918 року Павло Скоропадський утвердив опозиційну до Ради політичну організацію.

29 квітня 1918 року в Києві Всеукраїнський з'їзд хліборобів одностайно закликав проголосити Гетьманом України Павла Скоропадського.

У вересні 1918 року провів успішні переговори з кайзером Вільгельмом II, Україна здобула більшу свободу дій у своїй зовнішній політиці.

29 квітня 1918 року Гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків.

У липні-серпні 1918 року піднімається антигетьманська хвиля страйкового руху.

14 листопада 1918 року підписав Грамоту-маніфест до українського народу, який фактично зліквідовував ідею побудови незалежної України на противагу розбудові Всеросійської федерації.

14 грудня 1918 року, війська Дерикторії оволоділи столицею Української Держави, а Скоропадського змусили зректися гетьманства та втекти з Києва.

1938—1941 років Скоропадський намагався згуртувати усі українські сили у діаспорі.

Скоропадський завжди відстоював перед офіційними колами Рейху й серед громадськості інтереси українців. Так, наприклад, коли угорські війська окупували в 1939 році Карпатську Україну, гетьман виступив в захист її незалежності. Заходам Павла Скоропадського завдячують звільненням з німецьких концтаборів Степан Бандера, Андрій Мельник, Ярослав Стецько, А. Левицький та ін.

При Скоропадському в армії України було введено погони та військові звання, затверджено текст урочистої присяги на вірність Гетьману, заборонено політичну діяльність у військах, забезпечено перехід до схеми підготовки офіцерів: кадетський корпус — загальна козацька військова школа — Академія Генерального штабу.

Відриті національні українські бібліотеки.

Павло Скоропадський був одружений з російською аристократкою Олександрою Дурново, уродженої княгині Кочубей. Подружжя Скоропадських мало шестеро дітей.

Наприкінці війни, 16 квітня 1945 року, під час бомбардування англо-американською авіацією станції Платлінг, що поблизу Мюнхена в Баварії, був смертельно поранений.

Помер Павло Скоропадський 26 квітня 1945 року в лікарні монастиря Меттен.

Похований у місті Оберстдорфі в родинному склепі Скоропадських.

Контакти

Києво-Святошинський р-н,
с. Гатне, вул. Інститутська, 103